Шиллер Фрідріх

Шиллер

Йо?ганн-Крістоф-Фрі?дріх Ши?ллер (нім. Friedrich Schiller; нар. 10 листопада 1759 — пом. 9 травня 1805) — німецький поет і драматург.

Перші віршові спроби Шиллера припали на роки його навчання в латинській школі.
Це стало такою несподіванкою для його сім’ї, що навіть рідний батько, прослухавши перший вірш сина, здивовано запитав його: «Та ти що, Фріце, з глузду з’їхав!?».
Попри повну неготовність батьків бачити в синові майбутнього поета, він продовжував свої творчі вправи, що, звісно, негайно наклало свій відбиток на його зовнішність, манери та поведінку. Отримавши диплом і разом із ним призначення в гренадерський полк, Шиллер аж ніяк не був схожий на бравого гренадера.
Військова уніформа, косички, трикутний капелюх надавали йому напрочуд комічного вигляду. Втім самого поета це мало обходило: він продовжував писати, і в голові в нього вже виник задум п’єси «Розбійники», яка зробить ім’я Шиллера відомим усій Німеччині.

З часом Шиллер мав вигляд справжнього письменника. Його знайома, Генрієтта Герц, пригадувала, що «Шиллер був високим на зріст. Верхня частина його обличчя вражала своєю одухотвореністю, хоча його блідість та рудувате волосся дещо псували загальне враження. Під час розмови його обличчя пожвавлювалося, на щоках проступав легкий рум’янець, а в блакитних очах з’являвся блиск, і тоді весь його образ набував гармонії».

Гете писав, що Шиллер «був величний у розмові за чайним столом, і так само величним був би він, безперечно, і в державній раді. Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Всі великі плани він творив вільно. Це справжня людина».

О?да до ра?дості (нім. “Ode an die Freude”) — найбільш відома його ода, написана у 1785 році для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей.
Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відзивався про нього.

У 1793 році текст оди був змінений, зокрема було змінено ключове слово. Леонард Бернстайн казав про те, що спочатку ним було «свобода» замість «радість» (Freiheit замість Freude), а змінив його Шиллєр заради того, щоб дистанціюватися від політики.
Найбільшу популярність вірш здобув після того як Людвіг ван Бетховен (теж масон) поклав його на музику та включив у склад завершальної частини знаменитої Дев’ятої симфонії (дописана у 1824 році).

У 1972 році Рада Європи утвердила «Оду до радості», покладену на музику Бетховена Гімном Ради Європи, у 1985 році ода стала гімном ЄЕС, а у 1993 — гімном ЄС.

Входив до складу ложі Рудольстадт, Берлин.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>